Казкарики

 

Вихователь

Сновидович Оксана Ярославівна

освіта вища педагогічна  

Спеціаліст І категорії

 

Працює над темою:

"Народознавство в дошкільному навчальному закладі,як засіб особливого  впливу на всебічний розвиток дитини".

Я  педагог  і цим пишаюсь.

Це спалах серця і моя це доля.

Летить душа у світ дитячий –

Це вибір мій, а не з чиєїсь волі.

Несу малечі я з любовю

тепло і радість,світло і надію,

Веду шляхом знання і правди

І це роблю з душею,як умію.

Веду дітей у світ чудовий,

Що від щедрот землі, щедрот природи.

Вчимося разом цінувати

Його скарби й  традиції народу.

Вкраїна – дім для всіх нас рідний,

Наснага духу й міці в лихоліття

А щоб ця істина відкрилась,

Я серцем щирим віддаюся дітям.

Дитинство - це важливий етап у житті кожної людини,тому що та соціальна ситуація, у якій зростатиме дитина, безпосередньо вплине на її духовне та психологічне ставлення до соціуму і до своєї особистості. Кожен із нас усвідомлює, що дитина – це,насамперед, дзеркало почуттів, соціальної дисципліни та колективної солідарності. Родина та дитячий садок є першими щаблями у системі освіти,вони виконують важливу функцію у формуванні свідомої особистості з патріотичними поглядами. Саме тому вихователеві важливо знайти правильний підхід до дитини, щоб спонукати її до самовираження, формування глибокої поваги до рідної землі та культури.

        Невичерпним джерелом духовної краси є народознавство (історична наука, що вивчає культуру і побут народів світу, їх походження, розселення та культурно-побутові взаємини; етнографія). Адже немає талановитішого вихователя, ніж рідна земля та її народна творчість, фольклор, традиції - це характерні народні вихователі.

        Народознавство виховує у наших малят моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки, якщо враховувати виховну силу казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку соціального індивідуума нашого майбутнього суспільства. За допомогою етнографії можна закласти в майбутнє покоління чемність, відповідальність, доброзичливість.

        Кожна нація має свої звичаї,що виробилися протягом багатьох століть. Звичаї - це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і в дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Вони безпосередньо впливають на духовну культуру народу, а це, у свою чергу, впливає на народну творчість. Саме тому народна творчість нерозривно пов’язана зі звичаями народу.

        Народні звичаї охоплюють усі сфери громадського,родинного і особистого життя людей. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю, вони виробилися впродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу.

        Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості,з високими життєвими позиціями,духовними потребами. Бабусина казка, мамина колискова, дідусева сопілочка – це те, що залишилося у кожному з нас, що не тільки наповнює теплими спогадами про дитинство, але  й формує стійкий зв'язок із рідним народом, його культурою.

Таким чином, дитина змалечку навчається любити свій народ, свою батьківщину, почувається її часткою. Одним з основних завдань педагогічної роботи з дітьми є формування в них відповідальності за майбутнє Батьківщини, психологічної готовності до збереження народного майна. Ми маємо допомогти малюкам опанувати особливості побуту, звичаїв, культури українського народу.

 

Помічник вихователя

Брездень Галина Михайлівна

Освіта середня спеціальна

 

 
 
Свято Осені    23 жовтня 2013р.

Осінні листочки,кленові листочки...

Новорічне свято грудень - 2013р.

 

Свято Матері  травень 2014р.


1
2